У річці я хотів журбу свою втопить,
До річки вийшов вранці – річка спить.
Y me dio pena molestar su sueño,
Lo Siento, asi que mi tristeza se quedó conmigo en el hielo.

Кришталевий ліс, в ньому тиша тісна –
Без вітру, без шелесту листя, без шепоту…
Дим вилітає з легень моїх тонко, ніби-то це стріла –
Lo Siento, mi alma se deshizo como la niebla.

Пообіді йду до річки, і здаля
Бачу, що вона сміється, немов немовля.
Y me dio pena entristecerlo,
Lo Siento, asi que mi tristeza se quedó conmigo como un duelo.

Уночі до річки знову я прибіг,
А вона ридала біля моїх ніг.
Y me dio pena su soledad,
Lo Siento, asi que mi tristeza se quedó conmigo en la oscuridad.

El Bosque de Cristal, в ньому тиша тісна –
Без вітру, без шелесту листя, без шепоту…
Дим вилітає з легень моїх тонко, ніби-то це стріла –
Lo Siento, mi alma se deshizo como la niebla.