Schwarzpfad 2011 Lyrics - Kroda - HelCarpathian Black Metal

"Schwarzpfad / Чорнотроп" 2011

SCHWARZPFAD digipack

Schwarzpfad I (First Snow / Der erste Schnee / Перший Сніг)

...Where silver-firs spears piercing the sky
That impending so low, so grim,
At days when autumn turns into winter
Transcending the mountains air by snow...

A shroud to cover the surface of moss,
That shelf down by solitary traces,
Entangled in blackened dragons ornament...
Schwarzpfad creeping forth...

I am suffocated by purest air,
Glacial cold like Ice...
My mind is falling into dark Abyss,
Followed by the very Reality fall.

Soul beats like a bird, strive for freedom...
Fly high!
Longing for this moment to be caught in stillness...
And remain among that Pantheon forever.

Roaming that land in hopelessness,
Obtain the Faith feeding flesh by a heat...
Beneath the sky so begrimed, blood is freezing
In veins... Only Abyss gape black...

- I remind how you did swagger about your faith...
So well, do you still keep it?!

Wo die Spitzen der Tannen den Himmel durchstechen,
Den Himmel, den niedrigen, düsteren,
Wo die letzten Herbsttage dem Winter schon weichen
da kommt der Schnee mit in die Bergluft

In ein Leichentuch bettet er Moosteppiche ein,
die sich längs einzelnen Pfaden hinziehen,
und die sich schwarz  im Drachenmuster  abheben...
Da kommt der Schwarzpfad.

Die frostige, eiskalte, winterliche Luft
nimmt mir den Atem, drückt meine Brust
Meine Vernunft stürzt in den schwarzdunklen Ginnungagap          
Und die Wirklichkeit fällt nach ihr.

Meine Seele breite ihre Schwingen, strebt nach der Freiheit
Flieg!
Verweile Augenblick, ich wünscht` zu erstarren
Und in diesem Pantheon für immer zu verweilen.

Herumtreibend im Land ohne Hoffnung,
Den Glauben finden, der den Körper mit Wärme ernährt
Unterm düsteren Himmel wird Blut in den Adern
zu Eis... Und nur Ginnugagap hebt sich schwarz ab...

- Ich erinnere mich, du prahltest mit deinem Glauben
- Hast du ihn noch?

...Де списи смерек пронизують небо,
Таке низьке й похмуре таке,
В той час, як зима змінює осінь,
Та снігом приходить в повітря гірське...

Саваном вкриває килими моху,
Що стеляться долу поодиноких стежок,
Котрі чорніють сплетінням драконів...
Йде Чорнотроп...

Я задихаюся чистим повітрям,
Морозним, крижаним...
Мій розум падає в темну Безодню
Й реальність впадає за ним.

Душа б'ється птахом, рветься на волю...
Лети!
Бажання спинити ту мить, завмерти...
Та серед того сонму залишитись назавжди.

Скитаючись в краї тім без надії
Віру знайти, що теплом живить тіло...
Під небом похмурим кров крижаніє
У жилах... Лише Безодня чорніла...

- Я пам'ятаю, хвалився ти вірою...
Чи маєш ще її?

to the top

Schwarzpfad II (Universal Provenances / Weltursprung / Витоки Всесвіту)

Soul is leaving the abandoned coil
Yet, it soaring by relentless bird
Towards the Expanse of grey winter sky
Circle by circle – hover in humming blizzard

Raising higher over the dark woods,
Above the bleached stains of frozen lakes
And striving steady to overpass horrid clouds
Where fierce frost crystallize the sight...

Yet, stellar snowfall is veiling the vision,
Merged in one torrent, Universe stiff with cold,
Nine HeimVerden are held by AskStamme –
Yggdrasil pierced En Kosmferd through...

Nine Heims are blazing by Walknut,
Axis of Ash-Tree shivers in Evighet,
Dragon gnawing It’s roots, bound Vargr is raging,
Bolverkr is hanged, speared to the Bole.

There, I beheld the Black Sun in zenith point
Carbonizing the bleak pale souls, scorching them down...
Both End and Beginning lost their Essence —
There are only Sources of Universe.

- You said you know where the Universal Provenances are...
So well, do you still know?!

Die Selle entweicht, lässt den Körper zurück,
Und schwingt sich unaufhaltsam  empor wie ein Vogel
In die Weite  des grauen Winterhimmels
Schwebt im Sausen des  Sturms - Kreis für Kreis.

Hebt sich in die Luft über die dunklen Wälder
Über die blassen Flecken vereister Seen
Strebt unaufhaltsam über  drohende Wolken,
Wo grimmiger Frost den Blick erstarren lässt.

Der sternhelle Schneefall bedeckt schon die Augen
Der Weltall im einheitlichen Strom erstarrt 
Des Baumes Stamm hält neun Welten zusammen  —
der Stamm, der das Weltall von Rand zu Rand durchstach.

Im Walknut brennen neun Heime,
Der ewige Yggdrassil zittert samt Stamm,
Der Lindwurm naget an den Wurzeln, Der Wolf reißt sich los von der Kette,
Boelverkr mit dem Spieß angeschlagen hängt am Stamm.

Dort sah ich die Schwarze Sonne im Zenit
Sie versengt blasse Seelen, verbrennt sie zu Asche...
Der Beginn und das Ende verlieren sich beide —
Nur die Ewigkeit nimmt dort ihren Anfang...

- Du sagtest, du wusstest vom Ursprung der Welt...
- Weiß du´s noch?!

Душа покидає-облишує тіло
Й летить вже нестримним птахом
У простір зимового сивого неба,
Креслить кола, ширяючи в посвисті бурь.

Здіймається вгору над темним лісом,
Білесими плямами скрижанілих озер
Та неспинно стремить понад хмари грізні,
Де люта стужа кристалізує зір...

І зоряний снігопад застеляє вже очі
Та Всесвіт в єдинім потоці застиг,
Дерева стовбур тримає дев'ять Світів —
Він Космос від краю до краю прошив...

Валькнутом палають дев'ять Чертогів,
У вічності Ясеня стовбур тремтить,
Дракон гризе корені йому, Вовк на прив'язі рветься,
Больверк, Списом до Древа прибитий, висить.

Там, бачив я, Чорне Сонце в зениті
Опалює душі бліді, спопеляє їх...
Кінець та початок втрачають себе —
Лиш Вічність собі там початок бере.

- Казав ти, що знаєш де Всесвіту витоки...
То ж чи знаєш?!

to the top

Schwarzpfad III (Forefather of Hangmen / Vater der Erhängten / Висельників Батько)

A coldest sharp edge of the ruthless Gungnir
Cutting the chest, swallowing the blood -
Rupture his ribs through...
Ingnawing in Crust and Substance of Tree,
Drunk by vital red, saturated by clay
Of the Hanged One Who made Self-Sacrifice for Himself...

Nine nights, nine Halls
He enriched them by Blood – and stared into Abyss
Half dead, half alive...
He stepped En TaakeHall av Helheim
But Jotnerunar laid under another foot
Of Hangmen's Forefather Who was hanged Himself.

Ash-Tree He possessed, Oaken Groves are thine,
Silent forests amongst the dark,
Branches open wide – twisted claws to embrace,
Grab you with rows of gallows.

But Dark Shadow of Him, chained to the cliff,
Groaned in waiting, writhing in suffer,
Evading the venom of malignant serpent...
Til OdinMordersk Ulv shall be unleashed.

- You said you will surely recognize Him...
So well, still you can?!

Kalte Spitze des schonungslosen Gungnirs
Stößt tiefer in seine Brust, frisst das Blut -
Durchspießt seine Rippen ...
Beißt sich fest in Ygdrassils Borke und Körper
Trinkt die Säfte, ernährt sich mit Fleisch
Dessen, der sich selbst zum Opfer erhängt hat.

Neun Nächte, neun Heime
Mit Blute befeuchtet  -  blickte er in Ginnungagap,
Halblebendig - halbtod.
Mit einem Fuß stand er in Helheim
Die Runen von Joten fielen ihm  unter den anderen,
dem Vater der Erhängten, der sich selbst erhängt hat.

Ygdrassil sei für Ihn, die Eichenhaine für euch,
Wälder, die unerschütterlich in Dunkelheit stehen,
Die Zweige gestreckt, schließen dich in die Armen,
Mit Reihen von Galgen empfangen sie dich.

Und Sein dunkler Schatten, am Felsen angekettet
Stöhnte, wartete, krümmte sich in Qual,
dem Gift des böshaften Lindwurms ausweichend
Eh´sich der Mörder von Wodan nicht losreißt.

- Du sagtest, du konntest Ihn erkennen ...
- Kannst du es noch?!

Вістря холодне нещадного списа
Врізається в груди, кров вижерає -
Проходить крізь ребра його...
Вгризається в Дерева кору і тіло,
Соки пиє та живиться плоттю
Самому собі у жертву повішаного...

Дев'ять ночей, дев'ять Чертогів
Кров'ю здобривши — дивився в Безодню
Напівживий та напівмертвий...
У Хель Чертозі стояв він одною ногою
Та Велетнів Руни лягли попід іншу,
Батькові висельників, що сам був повішаний.

Ясен — для Нього, гаї – вам – дубові,
Ліси, що нерушно стоять у пітьмі,
Гілля розкинувши — приймають в обійми,
Грядами шибениць зустрічають вони.

А Тінь Його темна, що прикувана до скелі,
Стогнала й чекала у корчах та муках,
Вхиляючись яду хижого змія...
Доки не вирветься Вотана вбивця.

- Ти говорив, упізнаєш ти Його...
Чи впізнаеш?!

to the top

Schwarzpfad IV (Heil Ragnarok! / Heil Ragnarök! / Heil Ragnarok!)

Pigs were fed by flesh of christ,
And his eyes for ravens were left...
Worms gulped his heart;
To Hel he fell when died!

We sow the plague in hvite gud flock,
Among the disgusting herd of soul-castrated.
Like black crows, his priests croaked dying —
Falling on porch of their cathedrals...

And we sparkled the flame of their roofs —
Wind sang by smog, as the churches burn.
But Norns were weaving Sails and singing...
Sang and howling by Wolves among us.

We were the Wolfpack I Himmelvegr
Haunting the Sun Chariot...
By Werewolves chased it, we the heralds of grief...
But Sol rolled down right to the sea.

In the ocean depths, Jormundgandr moved,
Ground shuddered under the march of men,
Fetid streams gushed raging from Hel,
To the Flames of Muspells Sonir Arrival.

HEIL RAGNAROK!

Nidhoegg hovering — corpses under his wings,
Grimness and Plague embracing the Midgard.
All the Nine Heims are falling to Abyss,
Their Walknut fades...

HEIL RAGNAROK!

- I heard you saying that you know me...
So well, do you?!

Mit dem Heilands Fleisch fütterte man Schweine
Heilands Augen überließ man den Raben ...
Würmer nagten sein Herz,
Und dann stürzte verreckt er zur Hel!

Wir säten die Seuche in den weißen Gottes Herden
In den abscheulichen Scharen der geistig Kastrierten
Seine Mönchen schwarz wie die schwärzesten Raben —
Verreckten auf eigenen Domhöfen...

Und den roten Hahn setzte man ihnen auf Dächer
Der Wind sang mit dem Rauch, als die Kirchen brannten
Und die Nornen, die webten die Segel und sangen...
Sie sangen mit uns und heulten wie Wölfe.

Wir waren die Wölfe, die am Himmelsrande
den Wagen der Sonne jagten
Die Werwölfen jagten ihn, brachten den Übel...
Doch die Sonne rollte ins Meer .

In den Tiefen des Meers rührte sich Jormundgandr,
Und Midgard erbebte  unter menschlichen Füssen
Aus Hels Reich fließen modrige Ströme hervor, 
Mit Glut kamen die Söhne von Muspell

HEIL RAGNARÖK!

Nidhoegg fliegt — die Leichen unter den Flügeln
Mitgard versinkt in  Dunkelheit und Tod
Alle neun Heime fallen in den Ginnungagap,
Ihr Walknut erlöscht.

HEIL RAGNARÖK!

- Ich hörte dich sagen, du kennst mich...
- Kennst du mich noch?!

Тілом христа свиней годували,
А очі його лишилися крукам...
Серце його — черви глодали;
В Хель провалився він, коли був подохнув!

Ми сіяли мор в пастві білого бога,
В мерзенному стаді духовних скопців.
Монахи його, немов чорні ворони —
Здихали на паперті власних соборів...

Й червоного півня на дах їм саджали —
Димом вітер співав, як церкви полихали.
А Норни все ткали вітрила й співали...
Співали та вили вовками із нами.

Були ми вовками, що по небосхилу
Гналися за колесницею сонця...
Вервольфами гнали його, несли горе...
Та сонце скотилося прямо у море.

В глибинах морських Змій ворухнувся,
Іздригнулась земля під ногами людськими,
Хлинули з Хель затхлі потоки,
Жаром прийшли Муспеля Діти.

ХАЙЛЬ РАГНАРОК!

Нідхогг летить — трупи під крилами,
Морок та смерть Мідгард огортає.
Всі дев'ять Чертогів летять у Безодню,
Меркне Валькнут іх...

ХАЙЛЬ РАГНАРОК!

- Я чув, що казав ти, мов знаєш мене...
То ж, чи знаєш?!

to the top