Жили мої все ще пульсують
Чорним Полум’ям Бунту

Жага Свободи
Вела мене до краю

Де я підняв гіркий
Келих Перемоги, 
Сповнений праху
Моєї спопелілої душі

Роздертої в його оплату.
Шлях з полону ілюзій
Зітканий з крові та плоті
Зламаних крил

Жили мої все ще пульсують
Чорним Полум’ям Бунту

Моє народження благословив
Біль зламаних крил

My veins still pulse
With the Black Flame of Rebellion

The thirst for Freedom
Has led me till the end

Where now I drink
The bitter cup of Victory
Which tastes like ashes
Of my burned soul

Torn apart in the payment for it.
The way out of illusions
Is made of blood and flesh
Of the broken wings

My veins still pulse
With the Black Flame of Rebellion

The birth of mine is blessed

With the pain of broken wings

Я вітаю Дух Лісу!
Лісу Дух - хижий, жадібний та дикий,
Дикий як мій дух,
Мов сяйво Місяця - холодний і пронизливий

Дух Лісу тут, в коренях та стовбурах,
В лахміттях моху та струмків заклинаннях.
Дух Лісу в голоді кожної істоти,
Що прагне пролити здобичі кров на його вівтарях

Містичне сплетіння танцю Смерті та Життя
Життя живиться смертю, а Смерть пожирає його.
Часу піщинки попелом снігу кружляють в повітрі

Я заклинаю Дух Лісу,
Дух цього Темного Часу, Дух Звіра, Дух Вбивці, Дух Глибин!
На вівтарі Осені творю свій ритуал,
Ритуал на Порозі Вічності

Благословенний холодом
Північного Сяйва
На межі свідомого,
На вістрі ножа,
Ліс в моєму серці,
Я в серці Лісу

Кожна хвилина прожитого часу - мій Дар Смерті,
Кожна крові краплина, що я проливаю - мій Дар Життю,
Дар від Смерті

Пазурами гілок Дух лісу лишає шрами на шкірі
Того, хто взяв участь у Священній Погоні.
Тріщини часу вкривають чоло того, хто розділив
Полювання ще однієї Зими...
З кожним (к)роком кров в жилах все холодніша,
А волосся все більше подібне до жухлого листя (що припорошене снігом)
Чи стане воно зовсім білим?
Коли той, хто летить з Полюванням стане здобиччю сам?

I hail the Spirit of the Forest!
The Forest Spirit, ravenous, greedy and savage,
As savage as my spirit,
As cold and piercing as the Moonlight is

The Spirit of the Forest is here, in the roots and the branches,
In the tatters of the moss and the spells of the leaks.
The Forest Spirit is embodied in the hunger of every creature
Which lusts to spill the blood on its altars

Mystical conjugation of dancing Death and Life.
The Life feeds on death and the Death devours life.
Sands of time whirl in the air like ashes of snow

I invoke the Spirit of the Forest,
The Spirit of that Dark Time, the Spirit of the Beast,
The Spirit of the Murderer, the Spirit of the Abyss!
At the altar of the Fall I commit my ritual,
The Ritual at the Gates of Eternity

Blessed with the coldness of
Aurora Borealis
At the edge of the consciousness,
At the tip of the knife
The Forest is in the heart of mine
And I am in the heart of the Forest

I bestow each minute of a lifetime to the Death,
Every blood drop I spill I bestow to the Life,
Like a gift signed with the Death

The Spirit of the Forest seams scars across the skin
Of the one who has joined the Sacred Chase
Time engraves the forehead of the one who has come over another Winter’s Wild Hunt...
Every year blood in the veins comes colder
And hair turns into the withered leaves (touched by the snow) more and more
Shall it come the whole white?

When the one who rides with the Hunt will be chased down himself?

…В судомах б‘ється небовид народження чи смерті,
Сповитий в пути нескінченних сновидінь…

Склепіння неба важчає, бринить повітря,
Злягання хмар породжує химер,
Вони зригають стоголосий вітер,
Який шмагає голі постаті дерев

Довгий-довгий шлях, та ніхто не йде навстріч!
Довгий-довгий шлях… Лише осіння ніч!

Дощу напруга налила зважнілий обрій болем -
Так Чорне Полум‘я наповнило мене.
Вогонь жадає швидше вирватись на волю!
Безодня лиш в Безодні віднайде себе!

…І тьмяне марево розсиплеться на попіл,
Впаде завіса під серпом заграв!..

Довгий-довгий шлях, та ніхто не йде навстріч!
Довгий-довгий шлях… Крізь дощ…
Лише осіння ніч!

Довгий-довгий самотній шлях, та ніхто не йде навстріч!
Довгий-довгий шлях… Крізь осінню ніч!

...The heaven bound with the endless slumber
Is convulsing in its birth or death…

The firmament is grieving, the air is trembling,
Сhimeras are spawned out of the coitus of clouds,
They emanate the legion of winds
Which castigates the naked figures of the trees

A Long-long Pathway and no one you meet!
A Long-long Pathway… And only the autumnal night!

The Black Flame has filled me
As far as the rain has tensed the horizon.
The blaze is willing to break free!
Abyssus Abyssum Invocat!

…And dim phantoms will turn to ashes,
The blade of lighting will cut the veil!..

A Long-long Pathway and no one you meet!
A Long-long Pathway… Through the rain…
And only the autumnal night!

A Long Alone Pathway and no one you meet!

A Long-long Pathway… Through  the autumnal night!

Осені пронизливі вітри дихають терпкістю смутку
За Незбагненним, але знайомим до болю,
Тим що невловимо присутнє (всю Темну Пору року) в усьому навколо

В присмаку сутінок та туманів,
В дотиках холодних крапель дощу і голках перших сніжинок
В шелесті гілок і поодиноких криках птахів

Я йду хитросплетіннями стежок, що зміяться серед лісів
Слідом за тим Невідомим (і Незабутнім), що заповнює серце та розум,
Що невблаганно кличе, але не відповідає на поклик
Це час Холоду, Сутінок і Тіней. Час Смерті та Сну

День сяє світлом, світло зігріває та живить життя,
Але й оголює найпотворніші його прояви
Ясність осліплює явністю

Ніч огортає все в темряву, затьмарює очі,
А тіні її відкривають інший Зір...
Зір, що сягає за Вуаль Свідомості

Що бачиш ти там? За гранню буття й небуття?
Що бачиш ти в чорній глибині дзеркала колодязя Самості?
Чи вип'єш ти свою чашу до дна?

Piercing winds of the Fall breath with a bitter melancholy
Of that Incomprehensible but eerily familiar
Which elusively is present all around (when it’s a Dark Season’s time)

In the tincture of the dusk and the mists,
In the touch of chill raindrops and the first snow thorns
In the rustle of branches and lonesome cries of birds

I walk the path-webs witch meander among the forests
And follow that Unknown (and Never-to-be-forgotten)
Which fills the heart and the mind,
Which inexorably calls, but responds not
This is the season of Coldness, Dusk and Shadows
The time of Death and Somnia

A day shines with the light, the light heats and nourishes the life,
And reveals its ugliest manifestations
Clarity blinds with the visibility

A night embraces into the darkness all around, opiates the eyes,
Its shades evoke another Vision...
The Vision which reaches out of the Veil of Consciousness

And what can you find there? Beyond the Life and Nonexistence?
What can you see in the obscure depth of the mirror of Selbst?
Should you empty your cup till the last drop?!

Келих допитий
Пісня відспівана
Брама відкрита
В Хтонічний Світ
Самості землі
Чекають на мене
Голос Безодні
Вторить мій крик

The cup is drained
The song is cast
The Gate to the Chthonic World
Is opened
The land of Selbst
Is waiting for me
The voice of the Abyss
Repeats the yell of mine

Ранок холодний, пронизаний вітром
Знову ці землі залиті дощем.
Вічністю - хмари над кам‘яним пантеоном,
Сіра задуха, розлитий потік…

• Чи пам‘ятають скелі щось окрім дощу?

Зяюча давність внесла-підняла
Нетлінний стяг устромила в одвічні Камені Забуття,
Що знають дітей Позабутого Храму,
Що ви поховали в долинах себе…

Орнаментом цвілим помірно лягає
Зілля промокле на сіру гладь.
Не пам‘ятатимуть марного Сонця,
Не знатимуть: Осінь тепер чи Весна?!

Тихі, співзвучні чути краплини –
То дощ засіває відгомін снів.
Землі з покоєм раті укриють
Душ нескінченних річкою з сліз!

Тихо сміється, неголосно плаче
Той, хто без образів гри тут живе,
Де прихист незнаний, де істина поруч,
У витоку чистому, в Схроні Себе

A cold morning’s down is pierced with the wind
This land is drowned by the rain again.
Eternity hangs with the clouds over the rock pantheon,
A pale suffocation, a flowing spate...

• Do those cliffs remember something except the rain?

A yawning antiquity has raised
And placed the immortal banner
Into the ageless Rocks of Oblivion
Which know the kin of the Forgotten Temple
Which you have buried in the dales of thyselves...

Dripping weeds solemnly lay down
Like a dim weave on a gray mirror.
They will remember not the vane Sun,
Will never know is it a Fall or a Spring?!

The rain seeds the echo of dreams
With a quiet assonant dripping.
Countless troops of the souls
Will cover the land with a river of tears

The one who lives out of play
Silently laughs, quietly cries,
The one in the arcane shelter, genuine place,

In the pure Laguz, in the Selbstwelt

Їх безліч там збирається 
Примарами буранів снігових
Що линуть вище за дерева
Як віють зимові вітри 

У небосхил дивився я 
Де над краєм сяє зоря 
Мчав мій кінь, за кроком крок, 
Як рушив він - вже не спинявсь 

(Як колись над дахом палацу 
Стрімко впала комета) 
І наче гостре лезо долі 
Непевних кілька кроків
До (схрону) білого покою 

(Який не видно на світанку)  
Й ті зорі без ненависті й любові 
Мов білосніжні Моргота 
Очі мармурові 
(Що не дарують погляд)

How countless they congregate
O'er our tumultuous snow
Which flows in shapes as tall as trees
When wintry winds do blow

Upon this star I fixed my eye
And rode over the wide, wide lands
My horse moved on, hoof after hoof
He raced and never stopped again

As if with keenness for our fate
Our faltering few steps on
To white rest, and a place of rest
Yet tomorrow grows with no love or hate
Those stars like some snow-white
Like some snow-white marble eyes

How countless they congregate
O'er our tumultuous snow
Which flows in shapes as tall as trees
When wintry winds do blow

Upon this star I fixed my eye
And rode over the wide, wide lands
My horse moved on, hoof after hoof
He raced and never stopped again